ДОДАТКОВІ СТИМУЛИ ДЛЯ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ

Створено: П'ятниця, 13 листопада 2015, 12:36
Перегляди: 783

27 березня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення соціального захисту внутрішньо переміщених осіб» від 05.03.2015 р № 245-VIII (далі - Закон № 245), який містить низку заходів щодо сприяння зайнятості внутрішньо переміщених осіб.

Нагадаємо, що відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 р № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно залишив своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного або техногенного характеру.

Законом № 245 внесено зміни до Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р № 5067-VI (далі - Закон про зайнятість) і Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р № 1533-III (далі - Закон № 1533).

Так, Закон про зайнятість доповнено новою статтею 24-1 «Заходи сприяння зайнятості внутрішньо переміщених осіб». Згідно з цією статтею заходи сприяння зайнятості вводяться для внутрішньо переміщених осіб з числа зареєстрованих безробітних. До заходів сприяння зайнятості внутрішньо переміщених осіб, які працевлаштовуються за направленням територіальних органів державної служби зайнятості (далі - ДСЗ), відносяться:

1) компенсація зареєстрованому безробітному з числа внутрішньо переміщених осіб фактичних транспортних витрат на переїзд в іншу адміністративно-територіальну одиницю місця працевлаштування, а також витрат для проходження у напрямку територіальних органів ДСЗ попереднього медичного та наркологічного огляду відповідно до законодавства, якщо це необхідно для працевлаштування;

2) компенсація витрат роботодавця на оплату праці (але не вище середнього рівня заробітної плати, що склався у відповідному регіоні за минулий місяць) за працевлаштування зареєстрованих безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб на умовах строкових трудових договорів тривалістю не більше 6 календарних місяців, за умови збереження гарантій зайнятості такої особи протягом періоду, що перевищує тривалість виплати в два рази.

Тривалість компенсації витрат роботодавця, який працевлаштовує внутрішньо переміщених осіб з числа категорій громадян, зазначених у частині 1 статті 14 Закону про зайнятість, більше 6 місяців, але не більше 12 календарних місяців, визначається рішенням регіональних координаційних комітетів сприяння зайнятості за погодженням з відповідними територіальними органами ДСЗ ;

3) компенсація витрат роботодавця, який працевлаштовує зареєстрованих безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб на термін не менше ніж 12 календарних місяців, на перепідготовку та підвищення кваліфікації таких осіб. Сума компенсації встановлюється в межах вартості навчання з перепідготовки та підвищення кваліфікації, але не може перевищувати 10-кратний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на дату здійснення роботодавцем такої оплати.

 Фінансування зазначених  заходів здійснюється в межах коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального захисту інвалідів України (у разі працевлаштування інваліда, зареєстрованого в установленому порядку як безробітний).

У разі звільнення працівника, за якого виплачувалася вищевказана компенсація, з ініціативи роботодавця або за згодою сторін до закінчення встановленого терміну збереження гарантій зайнятості сума виплачених грошових коштів повертається роботодавцем у повному обсязі до бюджету ФСС на випадок безробіття або ФСЗІ в залежності від джерела компенсації.

На роботодавців, які претендують на отримання компенсацій, передбачених статтею 24-1 Закону про зайнятість, поширюються вимоги частини 3 статті 26 цього Закону. Тобто зазначена компенсація не виплачується у разі, коли роботодавець:

1) має заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

2) визнаний в установленому порядку банкрутом чи стосовно нього порушено справу про банкрутство.

 

Провідний юрисконсульт

Нововолинського міського центру зайнятості

Роман Стацюк

шаблоны joomla недвижимость